Більшість сприймає процедуру дентальної імплантації як можливість знайти повноцінну заміну втраченому зубові. Але чи закінчуються на цьому всі проблеми? Чи можна поставити «вічний зуб» і забути про всі негаразди? Чим догляд за імплантом відрізняється від гігієни власних зубів? З чого насправді складається «довічна гарантія» та які приховані ризики несуть паління, цукровий діабет і пародонтит? Як розпізнати перші симптоми ускладнень? Про це розповіла професорка кафедри стоматології факультету післядипломної освіти ТНМУ Наталія Гасюк.
– Поставити зуб і забути про нього назавжди – саме так більшість уявляє імплантацію. Це правда?
– Не більше, ніж міф. Штучна коронка на імплантаті не схильна до карієсу, але вимагає значно пильнішої гігієни та особливого догляду, ніж природні зуби. Титан – матеріал, з якого виготовляють імпланти, й справді має досить тривалий термін придатності в кістковій тканині (десятиліття, а іноді пожиттєво), проте успішність експлуатації конструкції на імплантах здебільшого залежить від низки чинників, серед яких – індивідуальні поведінкові реакції та щоденні звички пацієнта.
Імплант, на відміну від власних зубів, не має періодонту – зв’язки, яка виконує амортизувальну функцію й рівномірно розподіляє навантаження, а також виконує роль бар’єру, запобігаючи поширенню інфекції. Імплант же контактує безпосередньо з кістковою тканиною, тому за умови недостатньої гігієни мікроорганізми проникають у тканини ясен, провокуючи розвиток мукозиту (запального процесу в яснах навколо імпланта) та інфікують кістку, сприяючи розвитку периімплантиту (запального процесу з руйнуванням кістки). За статистичними даними, мукозит діагностують у 65% пацієнтів, а периімплантит у 30-35%.
– Який термін служби сучасного зубного імпланта? Чи коректно взагалі мовити про «довічну гарантію» на імпланти?
– Доволі вживаний термін «довічна гарантія» в маркетингу зубних імплантів є коректним лише частково, тому пацієнти досить часто інтерпретують його хибно.
Насправді «довічна гарантія» – це поняття, яке декларують виробники винятково щодо самого титанового імпланта, як виробу, тобто якщо через 10-15 років імплант зламається з причини заводського дефекту, то бренд безкоштовно надасть новий. Це так звана «матеріальна гарантія».
Існує й термін «хірургічна гарантія», яку надає клініка, в якій проводили імплантацію. Зазвичай це гарантія на роботу лікаря, термін якої складає 1-2 роки. Цього терміну достатньо, щоб динамічно спостерігати за станом пацієнта та констатувати успішну остеоінтеграцію.
Конструкція на імплантах має кілька складових: це сам імплант, абатмент – елемент перехідник, який виступає над поверхнею ясен, і тримає на собі видиму частину конструкції – коронку. Саме коронка щоденно зазнає жувального навантаження, тому середній термін експлуатації коронки орієнтовно складає 10-15 років і в подальшому потребує заміни. Має місце й біологічний чинник, адже лікар не може гарантувати стабільність організму пацієнта впродовж тривалого періоду. Імплант інтегрується з кістковою тканиною. Якщо ж пацієнт не дотримується гігієни, відповідно виникне запальний процес або у пацієнта виникнуть ендокринні порушення чи зміни (цукровий діабет, менопауза), онкологічне захворювання, при яких щільність кісткової тканини буде знижуватися, що спричинить втрату імпланта.
Варто знати, що більшість виробників імплантів, а також клінік декларують в угоді суворі умови, за яких «матеріальна гарантія» анулюється. Серед таких умов – ігнорування планових візитів до стоматолога, огляд кожні шість місяців, неякісна індивідуальна гігієна порожнини рота, шкідливі звички, серед яких на перше місце я б поставила куріння, адже нікотин негативно впливає на кровопостачання ясен і кісткової тканини, спричинюючи звуження та розширення судин, бруксизм – нічне скреготіння зубами, зумовлене спазмуванням жувальних м’язів, стрес.
– Догляд за імплантом відрізняється від догляду за власним зубом?
– Імпланту не загрожує карієс та інші захворювання, які вражають власні зуби (пульпіт, періодонтит), проте тканини, які оточують імплант є більш схильними до розвитку запальних процесів.
За умови неналежної гігієни власних зубів, бактерійний склад передусім впливає на емаль, знижуючи її стійкість до карієсу. Титан, з якого виготовляють імпланти, є стійким, проте мікрофлора, яка акумулюється навколо нього, вражає ясна та кістку, спричинюючи запалення ясен – мукозит або руйнування кістки навколо імпланта – периімплантит, що є однією з причин втрати конструкції.
Порівняно з власними зубами, імпланти мають нижчий рівень анатомічного захисту, адже процес приживлення передбачає з’єднання з кісткою шляхом безпосередньої інтеграції тоді, як власний зуб, утримується в кістковій тканині за допомогою періодонтальної зв’язки. Остання багата на кровоносні судини, які джерелом постачання імунних клітини, які протидіють бактерійній агресії, та створюють природній антимікробний бар’єр.
У периімплантній ділянці, періодонтальна зв’язка відсутня, кровопостачання менш інтенсивне, а ясенне з’єднання більш сприятливе для швидкого проникнення мікробного чинника в кісткову тканину.
Для догляду за імплантами звичних засобів замало.
Тут до арсеналу основних засобів і предметів догляду обов’язковим є залучення ірригатора, струмінь води якого ретельно вимиває харчові залишки та нашарування з тих ділянок, які є недосяжними для зубної щітки.
Для якісного очищення простору між коронками та міжзубними просторами доцільно застосовувати міжзубні йоршики та спеціальні нитки з потовщеною губчастою частиною – суперфлоси, які м’яко очищають пришийкову ділянку імпланта, не травмуючи при цьому ясна.
Щодо вибору щітки, то доцільно віддати перевагу щіткам з м’якою або ультрам’якою щетиною.
Важливий є й динамічне спостереження у стоматолога. В той час, коли профілактичний візит у випадку власних зубів рекомендований один раз на шість місяців, то за умови конструкції на імплантах – протягом 1-го року після встановлення відвідувати стоматолога доцільно кожні 3 місяці.
– Які проблеми після імплантації стоматологи зустрічають найчастіше?
– Загальні статистичні дані щодо успішності остеоінтеграції імплантів є досить високими, ускладнення, які можуть спричинити втрату конструкції, реєструють лише у 1-4% випадків.
Ускладнення, з якими може зіткнутися стоматолог і пацієнт, за часовими термінами умовно можна розподілити на дві категорії: ранні та пізні. Ранні ускладнення виникають у перші тижні після втручання та пов’язані із заживленням м’яких тканин, обумовлених хірургічним втручанням. Протягом 5-7 днів такі реакції, як набряк, відчуття дискомфорту, біль є нормальною реакцією на втручання.
Відтерміновані (пізні) ускладнення дентальної імплантації розвиваються через місяці або роки після втручання. Вони розвиваються вже навколо конструкції на імплантах. Серед останніх – мукозит, головною причиною якого є скупчення зубного нальоту, в силу недостатньої гігієни. За умови регулярного проведення професійної гігієни процес має зворотній характер.
Небезпечним прогресувальним запальним процесом, який вражає не лише ясна, а й кісткову тканину, є периімплантит. Останній призводить до втрати кістки в ділянці імпланта, вимагає хірургічного лікування, яке не завжди є ефективним і потребує видалення конструкції.
– На чому базується превенція периімплантних захворювань?
– Перше – це ретельна індивідуальна гігієна в домашніх умовах, що передбачає правильно підібраний комплекс предметів з догляду за порожниною рота. Серед предметів з догляду невід’ємною є зубна щітка, якщо дозволяє загальносоматичний статус пацієнта й відсутні протипокази (гормональні порушення, прийом деяких препаратів), то можна рекомендувати й ультразвукову або електричну. Для якісного очищення просторів під коронковою частиною конструкції, де максимально нагромаджуються нашарування, доцільно застосовувати міжзубні йоршики, спеціальні нитки з потовщеною губчастою частиною, які призначені для очищення пришийкової ділянки імпланта – суперфлоси. Невід’ємним є щоденне використання іригатора задля змивання харчових залишків під тиском води з важкодоступних місць.
Друге – це динамічний професійний контроль, який передбачає регулярні візити до стоматолога кожні шість місяців (за необхідністю частіше) з метою профілактичного огляду та проведення професійної гігієни, яка має включати ультразвукове зняття зубних відкладень та Air-Flow, за умови застосування спеціальних нетравматичних абразивних систем, призначених для конструкцій на імплантатах. Важливим є й рентгенологічний контроль один раз на рік для оцінки стабільності рівня кістки.
Третє – це високий рівень особистої мотивації пацієнта та за необхідністю модифікація способу життя. Остання включає відмову від куріння, підтримку загальносоматичного статусу організму, своєчасний скринінг на предмет дефіцитів вітамінів і мікроелементів та супутньої соматичної патології (підтримка компенсованого рівня цукру при цукровому діабеті).
Найбільш схильні до периімплантних захворювань – це пацієнти з незадовільним рівнем гігієни порожнини рота, з декомпенсованою формою цукрового діабету, остеопорозом, серцево-судинними захворюваннями, люди з обтяженим пародонтологічним анамнезом за рахунок агресії пародонтопатогенів та курці. У зазначеної категорії пацієнтів, периімплантні захворювання розвиваються в рази частіше та обумовлені порушенням імунної відповіді на загальному та місцевому рівні й судинними розладами.
Тому на етапі планування операції дентальної імплантації пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити скринінг на предмет метаболічного статусу та визначати рівень глікованого гемоглобіну й глюкози, які мають бути стабільними, та втручання проводять лише за умови компенсованого перебігу захворювання. Доцільно брати до уваги також попередній пародонтологічний статус пацієнтів, яким провели встановлення імплантів, адже пацієнти з пародонтитом мають приблизно в чотири рази вищі ризики розвитку периімплантних ускладнень.
Лариса ЛУКАЩУК
Далі буде